Головний тренер харківського «Локомотива» редакції «Volleyball.ua» поділився враженнями про минулий сезон. Харківський «Локомотив» по праву вважається самим титулованим чоловічим волейбольний клубом України. За роки нашої незалежності харків'яни 17 разів ставали чемпіонами країни, чотири рази завойовували срібні нагороди і 1 раз бронзові. Ще 13 раз «Локомотив» вигравав Кубок України. На жаль, останнім часом харківський клуб зазнає серйозних труднощів, перш за все, у фінансовому плані. Це призвело до того, що залізничникам навіть довелося на один рік опуститися до вищої ліги. Однак перед минулим сезоном харків'яни знову повернулися в Суперлігу, а головним тренером команди став її багаторічний ліберо володар європейського Кубка топ-команд майстер спорту міжнародного класу Сергій Кисіль, який, до речі, завершив свою ігрову кар'єру вже у віці 43-х років в іншому харківському клубі «Юракадемії».
- Сергію Вікторовичу, давайте повернемося в минуле міжсезоння. Коли Вам надійшла пропозиція очолити «Локомотив» і хто був його ініціатором?
- Розмова про те, щоб стати тренером харківського «Локомотива», у мене відбулася з президентом клубу Євгеном Васильовичем Щербиною ще навесні 2019 року. І, незважаючи на те, що далеко не ясний було питання з фінансуванням, я відразу погодився. Адже ця команда для мене завжди вважається рідний, тут я робив по-справжньому перші кроки у великому волейболі і саме з нею домігся своїх найяскравіших перемог. Тому завжди готовий допомогти своєму клубу всім чим можу і вважаю за честь бути головним тренером команди. - Як йшла підготовка до сезону? Наскільки я пам'ятаю, у вас тоді зібрався досить сильний колектив і «Локомотив» навіть мав наміри зіграти в одному з єврокубкових турнірах?
- Так, Ви маєте рацію, наміри виступити в Європі у нас дійсно були, але вони, на жаль, так і залишилися нереалізованими. Що ж стосується складу, то його комплектація відбувалася безпосередньо з моєю участю і спочатку на збори під'їхало чимало досвідчених і молодих хлопців, багато з яких є нашими вихованцями. Якби ми зуміли їх зберегти, то впевнений, що цілком могли б поборотися за найвищі місця. Однак ближче до початку чемпіонату стало ясно, що очікуваного фінансування в клубі не буде, і хлопці почали шукати для себе інші клуби, щоб мати гідну зарплату і утримувати свої сім'ї. Тому з тих, з ким ми починали працювати, залишилися тільки досвідчений догравальника Євген Капаєв, зв'язуючий Дмитро Козловський і центральний блокуючий Денис Велецький. Разом з Кирилом Богданом, Дмитром Старчіковим, а також взятим в оренду з Вінниці діагональним Євгеном Політько і ліберо Артемом Антоненко вони склали основний кістяк команди в сезоні. Втім, навіть в такому поєднанні нам не вдалося дограти чемпіонат, так як по ходу сезону Козловський і Антоненко покинули наш колектив. Що стосується інших гравців то, в основному, це були або зовсім молоді волейболісти, недавні юніори (Артем Трояновський, Олександр Новохацький, Станіслав Залізко, Максим Донець, Борис Яковлєв, Данило Пащенко), або гравці, які на короткий термін з'являлися в команді в очікуванні нових контрактів - Станіслав Невядомський, Павло Ляшенко та інші. - Наскільки складно було керувати гравцями, коли постійно проходили такі зміни в складі?
- Чесно скажу, дуже складно. Через постійні зміни у нас навіть на тренуваннях інколи не набиралося достатньої кількості гравців, не кажучи вже про виїзди на матчі в інші міста. До того ж кілька хлопців ще виступали і за нашу молодіжну команду першої ліги, якою керує Анатолій Валерійович Янущик. Так що, у нас з моїм помічником Ігорем Геннадійовичем Зябліцевим по суті не було широкої можливості проводити ротацію в матчах чемпіонату, використовуючи заміни з метою посилення гри. Звичайно ж, ми намагалися щось змінювати і випускали на майданчик зовсім юних хлопців, але в їхніх діях явно була відсутня стабільність. А якщо до цього додати ще хвороби і травми деяких волейболістів, то про надійну взаємозамінність говорити не доводилося. Саме через це ми втратили багато очок. Але, з іншого боку, молоді гравці дуже старалися, набиралися досвіду і я вдячний всій команді за те, що ми все ж зуміли в підсумку закріпитися на 6 місці. Вважаю, що в даній ситуації це місце виявилося для нас цілком прийнятним.
- Мушу зазначити, що у «Локомотива» дуже непоганими вийшли стартові матчі. Ви тільки у впертій боротьбі поступилися «Барком-Кажанам», потім двічі виграли у «Буревісника-ШВСМ» і зуміли здобути перемогу в Вінниці над клубом «Серце Поділля». Ви відчували в той момент, що можете замахнутися на більше?
- Я реально дивився на стан справ. Матчі, про які Ви говорите, ми провели на досить хорошому рівні, тому що, по-перше, в нашому розпорядженні ще були деякі гравці, які готувалися з нами до сезону і потім пішли, а, по-друге, не всі суперники ще не набрали необхідну форму. Далі у нас почалися серйозні проблеми з вибором складу на майбутні ігри, що відбилося і на результатах, і на становищі команди в турнірній таблиці. - З огляду на такий стан справ, які завдання ставилися перед командою в чемпіонаті?
- Якісь конкретні завдання перед нами не ставилися. Наше керівництво розуміло, що в такій ситуації нам буде складно боротися за місце в квартеті найсильніших. Тому було важливо набирати очки, насамперед, з тими командами, які були приблизно одного рівня з нами. В основному, з цим ми впоралися і навіть кілька разів відбирали очки в іграх з деякими лідерами чемпіонату. Зокрема, зуміли по одному разу перемогти в матчах з вінницьким клубом «Серце Поділля» в гостях, про який Ви згадали раніше, і з «МХП Вінниця» в Харкові. До речі, коли вже мова зайшла про домашніх іграх, хочу особливо подякувати нашим уболівальникам, які завжди намагалися підтримувати команду, коли ми грали в спортивному комплексі «Локомотив». Їх підтримка нам дуже допомагала. Це ми особливо відчули, коли проводили два матчі заключного 14-го туру без глядачів.
- Як Ви сприйняли рішення Федерації волейболу України про те, що чемпіонат зупинений і не буде дограний?
- Я вважаю це рішення правильним. Мені складно навіть уявити, чим би ми зараз займалися в карантині і як би готувалися до майбутніх ігор, якби пауза в чемпіонаті затягнулася. Адже ми навіть сьогодні не знаємо коли реально завершиться карантин і коли можна буде відновлювати тренування. - Команда вже у відпустці?
- Так, ми всіх хлопців відправили по домівках, роздавши їм завдання, як підтримувати форму. Чекаємо закінчення карантину, щоб визначитися з термінами підготовки до нового сезону.
- Чи сподіваєтеся, що харківський «Локомотив» знову зможе виявитися на вершині турнірної таблиці української Суперліги?
- Не тільки сподіваюся, але і постараюся зробити все можливе, щоб клуб з такою багатою історією повернувся на вершину. Упевнений, що обов'язково знайдуться люди, які допоможуть «Локомотиву» вирішити наявні фінансові питання. А за гравцями справа не стане - харківські волейболісти вже не раз це доводили. Та й зараз практично в кожній команді Суперліги можна зустріти вихованців нашої школи. Так що, напевно, у вболівальників харківського «Локомотива» ще будуть приводи порадіти його новим нагород.